В Україні затверджений порядок ведення обліку дітей шкільного віку та учнів, який визначає, що у разі відсутності учнів, які не досягли повноліття, на навчальних заняттях протягом 10 робочих днів підряд з невідомих або без поважних причин, навчальний заклад невідкладно надає відповідному територіальному органу Національної поліції та службі у справах дітей дані таких учнів для провадження діяльності відповідно до законодавства, пов’язаної із захистом їх прав на здобуття загальної середньої освіти.
Поважною причиною відсутності учня на навчальних заняттях підтверджується відповідною медичною довідкою закладу охорони здоров’я, або письмовим поясненням батьків (одного з батьків) учня чи інших законних представників (для учнів, які не досягли повноліття), або учня (для повнолітніх учнів).
У разі невідвідування дитиною онлайн-занять у батьків є великий шанс отримати покарання. Якщо дитина не відвідує заняття, сім’я зобов’язана допомогти їй самостійно опанувати матеріал. Вчитель відповідає за інформацію, учень – за її засвоєння, батьки – за організацію умов навчання.
Крім пропуску дітьми занять у школі та онлайн-занять, батьки також несуть відповідальність за своїх дітей, а саме: тютюнопаління, вживання алкоголю, скоєння дрібних крадіжок, хуліганства та іншого. За такі вчинки неповнолітніх, їхні батьки притягуються до відповідальності за частинами 1-4 статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Отже, якщо заняття проводиться дистанційно, обов’язок присутності дитини на уроках є обов’язковою, контроль за цим покладається на батьків дитини, адже, відповідно до статті 55 Закону України «Про освіту», батьки зобов’язані сприяти виконанню дитиною освітньої програми та досягненню дитиною передбачених нею результатів навчання.
Виходячи із вищевикладеного, адміністрація Ліцею №2 Таврійської МР просить батьків, або осіб, що їх замінюють, відповідально ставитись до належного виконання ними батьківських обов’язків та контролювати присутність дітей на уроках (онлайн-зайняттях), аби в подальшому уникнути будь-яких непорозумінь.
ст. 11 Закону України “Про охорону дитинства”.
Сім’я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього.
Ч.3 ст. 150 Сімейного кодексу України
Батьки зобов’язані піклуватися про здоров’я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, зобов’язані поважати дитину, готувати її до самостійного життя.
Згідно ч.1 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов’язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей – тягне за собою попередження або накладення штрафу від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Сімейний кодекс України
(зі змінами від 17.05.2017)
Стаття 141.
Рівність прав та обов’язків батьків щодо дитини
1. Мати, батько мають рівні права та обов’язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
2. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов’язків щодо дитини.
Стаття 152.
Забезпечення права дитини на належне батьківське виховання
1. Право дитини на належне батьківське виховання забепечується системою державного контролю, що встановлена законом.
2. Дитина має право противитися неналежному виконанню батьками своїх обов’язків щодо неї.
3. Дитина має право звернутися за захистом своїх прав та інтересів до органу опіки та піклування, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадських організацій.
4. Дитина має право звернутися за захистом своїх прав та інтересів безпосередньо до суду, якщо вона досягла чотирнадцяти років.
Стаття 155.
Здійснення батьківських прав та виконання батьківських обов’язків
1. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов’язків може ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.
2. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
3. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства.
4. Ухилення батьків від виконання батьківських обов’язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.